Про досвід проведення регіональних (не)конференцій з перших вуст. Олена Вертипорох
🖐 Знайомимося з Оленою Вертипорох, директоркою золотоніської спеціалізованої школи № 2 інформаційних технологій.
А ми нагадуємо, що прийом заявок на участь вашого закладу освіти в EdCamp in a Box 9.0 триває ось тут https://bit.ly/edcampinabox9
І читаємо про враження від пані Олени 👇
Що для вас міні-ЕдКемпи?
«Для мене міні-ЕдКемпи, зокрема сам формат, стали справжнім відкриттям. Для нашої школи проведення події стало імпульсом до змін — і не лише у педагогічному підході, але й у загальному кліматі в колективі.
Ми побачили, що навчання може бути цікавим, живим, ідейним – не тільки для учнівства, але й для вчительства. Це простір натхнення, спільнота людей, об’єднаних любов’ю до освіти і прагненням робити світ навколо кращим через навчання. Коли ми вперше вирішили організувати (не)конференцію у нашій школі, я не до кінця уявляла, що це принесе таку глибоку трансформацію.
По-перше, це про свободу. Свободу вибору тем, форматів, підходів. Це не схоже на звичайні наради чи семінари, де хтось щось розповідає, а інші слухають. По-друге, це жива взаємодія, де кожен і кожна можуть поділитися своїм досвідом, де кожна ідея важлива. Такий формат допомагає не просто сприймати нові знання, а брати участь у процесі змін. І цей обмін, ця відкритість створюють абсолютно нову енергію в команді.
Особисто для мене, як для директорки, міні-ЕдКемпи стали місцем перезавантаження. Часом, у вирі адміністративної роботи, забуваєш, заради чого все починалося. А тут відбувається своєрідне повернення до основ. Ти знову усвідомлюєш, що головне — це діти. Це їхній розвиток, їхні відкриття, їхня цікавість. І саме в цьому полягає найбільший сенс нашої роботи.
Ми бачимо, що школа може і має бути місцем, де вчительство також навчається. Навчається бути креативним, відкритим до нового, сміливим у своїх ідеях. І саме такі події допомагають підтримувати цей вогонь всередині кожного педагога.
Я щиро вірю, що такі ініціативи — це майбутнє української освіти. Адже зміни починаються не зверху, а саме з таких осередків, де люди об’єднуються навколо спільної мети — зробити освіту живою, цікавою та справжньою».
Чим для вас стала ваша подія?
«Інсайт, який я отримала після цієї події, полягає в тому, що зміни починаються з нас самих. Як освітяни, ми несемо величезну відповідальність за те, як наші діти сприймають світ і як вони в ньому взаємодіють.
Якщо ми хочемо бачити дітей емпатійними, уважними до інших, здатними критично мислити, то спочатку ми повинні самі вміти це робити. І тут на допомогу приходить саме СЕЕН — як інструмент, що допомагає не тільки учнівству, але й вчительству розвивати ці важливі навички.
Ще один важливий інсайт — це те, як сильно ця тема резонує з педагогами. Коли ми почали говорити про емоції, про складнощі, з якими стикаються діти в процесі навчання, стало очевидним, що освітяни також потребують підтримки та розуміння своїх власних емоцій. Ми іноді забуваємо, що вчитель чи вчителька – це також людина, яка має свої страхи й переживання».
Чи цінний такий досвід? Чи цінні такі події?
«Без жодних сумнівів, досвід організації та участі в міні-ЕдКемпі у нашій школі є неймовірно цінним. Це не просто ще одна подія у календарі чи формальність. Це глибокий та трансформаційний процес, який зачіпає всі аспекти шкільного життя. І це зміни, які починаються з нас. Із невеликих кроків, які з часом приводять до значних результатів.
Зокрема, після нашого міні-EdCamp я помітила, що багато хто з учительок почав інакше підходити до взаємодії з дітьми, більше уваги приділяти не лише академічним досягненням, але й емоційному стану. І це величезний результат! Такі зміни не відбуваються за одну ніч, але така подія – саме той поштовх, який необхідний, щоб ми почали змінювати свої підходи та ставлення.
І, нарешті, такі події надзвичайно цінні для розбудови лідерства в освітньому середовищі. Кожен педагог, який бере участь у таких заходах, не просто отримує знання, а й стає лідером чи лідеркою змін. Вони повертаються до своїх класів з новими ідеями та прагненням змінювати на краще не лише свою практику, а й увесь освітній процес у школі. Це те, що поступово створює потужні зміни на системному рівні».
