Зробіть свій унесок в розвиток спільноти!
UA
img

Інтерв’ю № 10. «Пропрацювати травму», – Яна Петльована

Українському вчительству потрібно навчатися працювати з травмою війни, наслідки якої ще довго відчуватимуть на собі як діти, так і дорослі. Про це розповідає Яна Петльована, викладачка історії та правознавства, заступниця директора з навчально-виховної роботи ВСП «Чортківський фаховий коледж економіки та підприємництва ЗУНУ», заступниця голови ГО «Альтернатива-Чортків», голова ГО «Пласт НСОУ. Станиця Чортків». У своїй педагогічній та волонтерській роботі вона стикається з тим, наскільки травматично люди переживають війну, як болісно нинішні події впливають на психологічний стан і здатність навчатися. 

Тому пані Яна закликає звертати більше уваги на кваліфіковану допомогу людям у екстремальних ситуаціях та навчатися її надавати, щоб подолати наслідки війни після нашої перемоги. 

Протистояти жаху

Для мене війна — це страшний сон, від якого ми ніяк не можемо прокинутися. Я весь час очікую на повідомлення про нашу перемогу, і щоб цей кошмар нарешті скінчився. Насправді, з огляду на всі реалії, я усвідомлюю, що наша перемога не буде швидкою. Потрібно докласти для цього величезних зусиль, і це буде наша щоденна праця — наближення перемоги кожного дня. 

Ми волонтеримо ще з 2014 року, відтоді, як почалася війна на сході. Але тоді, на жаль, не всі усвідомлювали масштаби загрози, а сьогодні війна охопила всю територію України. Коли більшість регіонів під загрозою, тільки наша єдність може підтримати тих людей, які втратили рідних і опинилися нині у величезній скруті, без домівок, майна та без розуміння своїх подальших дій. Якщо працюють усі в команді, можна досягти кращих результатів і допомогти людям, які цього потребують.

Я завжди відчувала гордість за те, що я українка. Адже в нас є велична історія, наша нація — найкраща у світі, без перебільшень. Нинішні події це ще раз підтверджують. Я цю гордість нестиму протягом усього свого життя. Я горда тим, що виховую і власних дітей, і учнівство, і студентство в нашій українській традиції. Зараз гордість у рази відчутніша, бо шириться дух незламності, витривалості. Наша нація змогла показати всьому світу, як треба діяти в такі критичні моменти, як об’єднуватись і об’єднувати навколо себе людей.

Словом і ділом

З лютого ми всі перебуваємо у своєрідному турборежимі. Я особисто і мої однодумці від перших годин повномасштабного вторгнення росії організували кризово-гуманітарний волонтерський штаб і почали збирати допомогу. Бо ми пам’ятаємо, як було важко в 2014–2015 роках. Ми вирішили не гаяти ні хвилини і кинули на допомогу всі сили. А ще ж у мене є родина, робота, і насправді дуже тяжко все це поєднувати, коли ти в штабі практично цілодобово і намагаєшся знайти все необхідне на передову. Це дуже виснажує. Проте ми щоденно закуповуємо амуніцію для військових, техніку (тепловізори, рації, дрони тощо), майже щотижнево збираємо допомогу для людей, які перебувають у містах, де або постійне бомбардування, або ведуться активні бойові дії, та вирушаємо у волонтерські рейси й доставляємо усе на місця. Я безмежно вдячна всім, хто допомагають нам це робити! Сьогодні герої та геройки всі: і наші захисники та захисниці, і ті, хто надають медичну допомогу, і волонтери з волонтерками, і благодійники — усі вони працюють щоденно без вихідних.

У цих умовах вся Україна об’єднана й бореться за нашу державу, люди самовіддано працюють на перемогу. Це й наші бійці, і люди, які допомагають родинам, які змушені були покинути свої домівки, та навчають дітей з таких сімей. Це відбувається в багатьох містах, і в нашому також. Я горда, що дотична до цієї справи. 

Також ми відновили пластові сходини ще в березні. Ми зрозуміли, що в такий спосіб можемо допомагати. До нас звернулися люди, які змушені були переїхати і які захотіли, щоб ми займалися з їхніми дітками. Ці діти зазнали значних психологічних травм, бо перебували в підвалах, пережили окупацію в Бучі, Ірпені, бомбардування Харкова. Ми займаємося із такими дітьми, вони зараз відкрилися, спілкуються, щоразу натхненно йдуть до нас на заняття. Це дуже надихає, що ми хоч трошки їм допомагаємо. 

Весною наші пластуни й пластунки 10–11 років вирішили допомогти армії та організували благодійний ярмарок: напекли печива, кексів, зробили великодній декор, один хлопчик зібрав мед у діда на пасіці. Усе це вони продавали на міській площі, зібрали 6 тис. грн, і за ці кошти ми закупили амуніцію для наших бійців. Бо діти сказали, що мусять хоч чимось допомогти. Такий самий ярмарок ми провели й 1 червня, до Дня захисту дітей. І в контексті пластування ми хочемо щиро подякувати всій пластовій спільноті за кордоном, яка також невтомно допомагає Україні. Особливу подяку висловлюємо Пласту Польщі – їхня підтримка нині найпотужніша.

img img

Я не хотіла б, щоб хтось мав досвід, який переживаємо ми.

img

Війна як лакмус

І до початку війни в нас у громаді було багато проблем. Особливо з тим, що певні посадовці не на своїх місцях. Я завжди підкреслюю на тренінгах, що кожна людина має займати своє місце в суспільстві й професійно виконувати свої обов’язки. Коли людина непрофесійна, це видно в її повсякденній діяльності і впливає на ефективність. Зараз ми спостерігаємо результати цієї непрофесійності, бо координації майже ніякої немає. І якби не волонтерки й волонтери, то нам би було дуже сутужно, оскільки керівництво міста практично відсутнє. 

Наша влада далі займається самопіаром, а практичної допомоги немає. Дуже шкода, бо на органи самоврядування ми покладали надії щодо координації громади. Виклик у тому, що є кілька волонтерських формувань, що забезпечують усім необхідним наших військових і родини, які змушені були переїхати до нас через війну. Міська влада щось робить, але ніхто не розуміє — що, і коли доходить до діла, усе робить волонтерська спільнота. У тяжкі часи кожен і кожна себе проявляють, і не завжди з позитивної сторони.

Відлуння старих помилок

Насправді я не хотіла б, щоб хтось мав досвід, який переживаємо ми. Та зверну увагу на, здавалось би банальність, але — якщо не робити висновків з минулого, то ті самі помилки робитимеш у майбутньому. У глобальному сенсі те, що відбувається в Україні нині, — відлуння помилок, які світ робив ще років 30 тому, коли було Придністров’я, потім Грузія і Сирія, і Крим, і Донецьк з Луганськом. Тобто коли світ змовчав, коли росія робила ті невігластва і звірства. Усі мовчали, боялися, а зараз ми маємо те, що маємо. Мовчання дорого коштує, коли не стаєш на захист тих, хто цього потребують. А потім безкарність виливатиметься в таку війну, яка нині йде в Україні. 

Освітянство несе світло навчання, тому ми маємо не мовчати, а говорити голосно. Через наполегливість, силу духу ми можемо щось змінити. Також хочу наголосити, що через плекання своєї історії, мови та гордості за свою країну ми можемо відстоювати її. Хочеться, щоб наша самовідданість, єдність і жертовність стали прикладом для всього світу. 

Спілкування наживо

Найбільший виклик освіти часів війни — онлайн-навчання. Незважаючи на два роки пандемії, зараз його недоліки відчуваються особливо гостро. Під час пандемії не було стільки стривоженості. Усі розуміли, що треба берегтися від вірусу, але мине час — і ми відновимо навчання. А нині відчувається стривоженість, напруженість, роздратованість — і дітей, і батьківства, бо незрозуміло, як довго це триватиме.

Багато дітей виїхало з батьками за кордон, у місті їх залишилося мало. Багато хто не може долучитися до онлайн-занять, куди з 32 дітей доєднується 18–20, і це відчутно. Ми проходимо матеріал за підручником, діти виконують завдання, як зазвичай. Але в реакціях учениць і учнів на запитання відчувається знервованість, це різко відрізняє пандемічний і воєнний онлайн. 

Водночас ми організовуємо тематичні клуби, наприклад, для тих, хто хочуть краще знати  українську мову. Також дітки захотіли вивчати іноземну мову, і ці уроки у нас відбуваються офлайн. Ці заняття популярні, бо живого спілкування потребують усі. Якщо традиційні онлайн-уроки проходять тяжко, то заняттями поза школою дітки й батьки задоволені, бо спілкуються, відкриваються і розвиваються наживо. Це зараз дуже затребувано й дуже добре. Бо треба пропрацьовувати травму, і лише спілкуванням можна знизити рівень тривожності. Тому ми організовуємо заняття офлайн, щоб дітки відчували, що вони потрібні, що їх слухають, їм потрібно дружити. 

Освітній фронт

На жаль, війна травмує всіх українців, і не має значення віддаленість від фронту. Зокрема, Чортків постраждав від червневого ракетного удару. За даними Тернопільської ОВА, внаслідок обстрілу пошкоджено декілька закладів освіти — одну з міських шкіл, дитячий садок та один з корпусів спортивної школи. Постраждало понад 20 людей, зокрема і родина, яка змушена була переїхати через війну. 

Щоб допомогти освітянам України продовжувати навчати дітей під час війни, спільнота EdCamp Ukraine запустила краудфандингову кампанію — збір коштів на комп’ютерну техніку та доступ до інтернету тим педагогам, які через війну втратили обладнання для навчання. Також зібрані кошти планують направити на психологічну підтримку вчительок і вчителів та організацію конференцій, де вони можуть поділитися досвідом навчання під час війни. До кампанії можуть долучитися як громадяни з-за кордону на платформі GoFundMe, так і українці — на сторінці EdCamp Ukraine, додаючи коментар «Моя війна. Уроки» до платежу.

Психологічна допомога

Ми зазвичай намагаємося все проводити в ігровій формі. Це дає діткам можливість трохи відволікатися і водночас якісно засвоювати матеріал. Завдяки іграм я перевіряю рівень знань і даю новий матеріал, не напружуючи учнівство. І до цього мої уроки були побудовані на іграх, а зараз вони допомагають подолати стрес і бути не такими напруженими. 

Мій стиль викладання практично не змінився. Єдина зміна — дітки хочуть індивідуального спілкування про їхній стан, майбутнє. Я витрачаю більше часу на те, щоб їх вислухати, допомогти розібратися з думками, пропрацювати емоції. Тому в мене додалося психологічної роботи з дітьми, а також з їхніми батьками, бо часом вони не витримують такого навантаження, і їм теж потрібно відволікання від буденності. Ми залучаємо батьків до різних заходів, коли немає сирен, щоб і вони відчули свою належність до благодійності й допомоги. 

Загалом в освіту я би внесла більше психологічних ігор на розкриття, на довіру. Зараз я бачу, що дітей треба готувати до різноманітних нестандартних ситуацій, до реалій життя. Давати більше практичних навиків для повсякдення. На жаль, через війну ми не встигли навчитися інструментів СЕЕН, соціально-емоційного та етичного навчання. Якби в мене в арсеналі були ці практики, то я могла б допомагати ефективніше. Я бачу, що такого роду практики зараз дуже важливі, бо дають змогу знайти баланс. Не всі вміють вчасно й правильно себе врівноважити. 

img img

Треба заново вчити дітей спілкуватися між собою. У них навичок соціалізації практично немає. І це може стати проблемою в майбутньому, якщо зараз не звертати на це уваги.

img

Брак соціалізації

На жаль, мої діти втратили відчуття відповідальності за навчання. Втрачається цей чар навчання, чар дослідництва, цікавої інформації, яку можна знайти в кожному предметі. А коли взяти до уваги ще й два попередні роки дистанційки, то втрачається зміст навчання. Навіть удома я мушу своїм трьом дітям розповідати, застосовувати ігри, фільми, мультики, щоб заохотити їх вивчати ту чи іншу тему. Діти розучуються вчитися, у них немає відчуття, що вони можуть щось цікаве та нове знайти. З іншого боку, багато хто з учительок і вчителів стали байдужими, відбувають уроки і не переживають за результати учнів і учениць. Як на мене, це дуже прикро. 

Слава богу, на Тернопільщині немає бойових дій, і є можливість навчатися офлайн. Школи могли б організовувати неформальні зустрічі й відновлювати спілкуванням між дітьми. Такий формат був би набагато якіснішим для вчительської спільноти та дітей, ніж онлайн-уроки. Я би переглядала освітню політику на користь офлайну, безсумнівно, зберігаючи безпековий компонент.

Треба заново вчити дітей спілкуватися між собою. У них навичок соціалізації практично немає. І це може стати проблемою в майбутньому, якщо зараз не звертати на це уваги. 

Однією з причин того, що ми відновили пластові сходини, була потреба дітей в соціалізації. До мене приходило набагато більше дітей, ніж записувалися. Я роблю висновок, що їм потрібне живе спілкування, ігри, попити чай наживо. І я радію, що тих діток, що до нас приїхали з Харкова, Бучі, Ірпеня, ми змогли витягнути із стану замкнутості як результату пережитого ними. Я би рекомендувала школам і ЗВО проводити заняття офлайн, хай і по пів години, але й учнівство, і студентство краще розуміли б, що і навіщо вони вивчають. 

Навички виживання

Якби я проводила (не)конференцію ЕдКемп у моєму закладі освіти, то зосередилася б на психологічних аспектах і підтримці людей у екстремальних ситуаціях, на практичних навиках першої домедичної допомоги, протимінної безпеки тощо. Наприклад, ми хотіли б долучити фахівців та фахівчинь, які можуть кваліфіковано розповісти і про тривожні валізки, і про правила вуличного бою, виживання в екстремальних ситуаціях — тобто ті аспекти, які треба було проговорювати до війни. Я схильна вважати, що і після перемоги ці теми залишаться актуальними, додатково треба працювати з психологічними травмами. Після перемоги у нас, учительства, це теж буде виклик, на який ми зобов’язані реагувати правильно, і залучення спеціалістів і спеціалісток такого роду дуже важливо.

Символ довоєнного життя

У декреті зі своєю третьою дитиною я в’язала іграшки. Вони допомагали мені розвиватися, відволікатися від буденності. Зараз ці іграшки є для мене ресурсом. Часом я беру їх до нашого волонтерського штабу. Іграшки допомагають відволіктися і підтримують, бо вони позитивні й створені з часткою моєї душі та любові. Раніше ці іграшки були способом розважити дітей, зробити для них щось цікавеньке, а зараз — це символ безтурботного мирного життя, що допомагає не втрачати позитив, який дуже тяжко знайти в нинішніх реаліях.

Мої діти — це теж джерело ресурсу для мене, яке допомагає рухатися далі й розуміти, заради кого й чого ми всі боремося. Ми боремося для наших дітей, для кращого майбутнього. 

Мій батько захищає нас на східних кордонах від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України. Після прямого влучання снаряда в машину, якою кермував батько, він зазнав осколкових поранень та зараз перебуває в госпіталі, у реанімації. Мій чоловік теж захищає нас. Моя мама, також освітянка, та сестра волонтерять у Чернівцях. Ми занадто високу ціну платимо за нашу волю та незалежність, щоб нівелювати все через некваліфіковані кадри, які дивним чином потрапили до влади. Ми відповідальні за все, що відбувалося, відбувається та відбуватиметься в нашій країні. Я вірю в нашу скору перемогу та в те, що Україна буде однією з найрозвиненіших країн світу. А рф зникне назавжди! Слава Україні! Героям слава!

Текст — Галина Ковальчук.

Серія інтерв’ю «Моя війна. Уроки» підготовлена за фінансової підтримки Black Sea Trust for Regional Cooperation – a Project of the German Marshall Fund of the United States (Чорноморський трастовий фонд, проєкт Німецького фонду Маршалла).

Позиції громадської організації «ЕдКемп Україна» і Фонду можуть не збігатися з поглядами, висловленими освітянами в інтерв’ю.

img img
Поділитись новиною у соціальних мережах
Форма зворотного зв’язку

Залиште свої контактні дані для зв’язку

Ваше ім’я
Телефон
flag
  • flag
    af +93
  • flag
    al +355
  • flag
    dz +213
  • flag
    as +1684
  • flag
    ad +376
  • flag
    ao +244
  • flag
    ai +1264
  • flag
    ag +1268
  • flag
    ar +54
  • flag
    am +374
  • flag
    aw +297
  • flag
    au +61
  • flag
    at +43
  • flag
    az +994
  • flag
    bs +1242
  • flag
    bh +973
  • flag
    bd +880
  • flag
    bb +1246
  • flag
    by +375
  • flag
    be +32
  • flag
    bz +501
  • flag
    bj +229
  • flag
    bm +1441
  • flag
    bt +975
  • flag
    bo +591
  • flag
    ba +387
  • flag
    bw +267
  • flag
    br +55
  • flag
    bn +673
  • flag
    bg +359
  • flag
    bf +226
  • flag
    bi +257
  • flag
    kh +855
  • flag
    cm +237
  • flag
    ca +1
  • flag
    cv +238
  • flag
    ky +1345
  • flag
    cf +236
  • flag
    td +235
  • flag
    cl +56
  • flag
    cn +86
  • flag
    co +57
  • flag
    km +269
  • flag
    cd +243
  • flag
    cg +242
  • flag
    ck +682
  • flag
    cr +506
  • flag
    ci +225
  • flag
    hr +385
  • flag
    cu +53
  • flag
    cy +357
  • flag
    cz +420
  • flag
    dk +45
  • flag
    dj +253
  • flag
    dm +1767
  • flag
    do +1809
  • flag
    ec +593
  • flag
    eg +20
  • flag
    sv +503
  • flag
    gq +240
  • flag
    er +291
  • flag
    ee +372
  • flag
    et +251
  • flag
    fo +298
  • flag
    fj +679
  • flag
    fi +358
  • flag
    fr +33
  • flag
    pf +689
  • flag
    ga +241
  • flag
    gm +220
  • flag
    ge +995
  • flag
    de +49
  • flag
    gh +233
  • flag
    gi +350
  • flag
    gr +30
  • flag
    gl +299
  • flag
    gd +1473
  • flag
    gp +590
  • flag
    gu +1671
  • flag
    gt +502
  • flag
    gg +44
  • flag
    gn +224
  • flag
    gw +245
  • flag
    gy +592
  • flag
    ht +509
  • flag
    hn +504
  • flag
    hk +852
  • flag
    hu +36
  • flag
    is +354
  • flag
    in +91
  • flag
    id +62
  • flag
    ir +98
  • flag
    iq +964
  • flag
    ie +353
  • flag
    im +44
  • flag
    il +972
  • flag
    it +39
  • flag
    jm +1876
  • jp +81
  • flag
    je +44
  • flag
    jo +962
  • flag
    kz +7
  • flag
    ke +254
  • flag
    ki +686
  • flag
    kw +965
  • flag
    kg +996
  • flag
    la +856
  • flag
    lv +371
  • flag
    lb +961
  • flag
    ls +266
  • flag
    lr +231
  • flag
    ly +218
  • flag
    li +423
  • flag
    lt +370
  • flag
    lu +352
  • flag
    mo +853
  • flag
    mk +389
  • flag
    mg +261
  • flag
    mw +265
  • flag
    my +60
  • flag
    mv +960
  • flag
    ml +223
  • flag
    mt +356
  • flag
    mh +692
  • flag
    mq +596
  • flag
    mr +222
  • flag
    mu +230
  • flag
    mx +52
  • flag
    fm +691
  • flag
    md +373
  • flag
    mc +377
  • flag
    mn +976
  • flag
    me +382
  • flag
    ms +1664
  • flag
    ma +212
  • flag
    mz +258
  • flag
    mm +95
  • flag
    na +264
  • flag
    nr +674
  • flag
    np +977
  • flag
    nl +31
  • flag
    nc +687
  • flag
    nz +64
  • flag
    ni +505
  • flag
    ne +227
  • flag
    ng +234
  • flag
    kp +850
  • flag
    no +47
  • flag
    om +968
  • flag
    pk +92
  • flag
    pw +680
  • flag
    ps +970
  • flag
    pa +507
  • flag
    pg +675
  • flag
    py +595
  • flag
    pe +51
  • flag
    ph +63
  • flag
    pl +48
  • flag
    pt +351
  • flag
    pr +1787
  • flag
    qa +974
  • flag
    re +262
  • flag
    ro +40
  • flag
    ru +7
  • flag
    rw +250
  • flag
    kn +1869
  • flag
    lc +1758
  • flag
    vc +1784
  • flag
    ws +685
  • flag
    sm +378
  • flag
    st +239
  • flag
    sa +966
  • flag
    sn +221
  • flag
    rs +381
  • flag
    sc +248
  • flag
    sl +232
  • flag
    sg +65
  • flag
    sk +421
  • flag
    si +386
  • flag
    sb +677
  • flag
    so +252
  • flag
    za +27
  • flag
    kr +82
  • flag
    es +34
  • flag
    lk +94
  • flag
    sd +249
  • flag
    sr +597
  • flag
    sz +268
  • flag
    se +46
  • flag
    ch +41
  • flag
    sy +963
  • flag
    tw +886
  • flag
    tj +992
  • flag
    tz +255
  • flag
    th +66
  • flag
    tl +670
  • flag
    tg +228
  • flag
    to +676
  • flag
    tt +1868
  • flag
    tn +216
  • flag
    tr +90
  • flag
    tm +993
  • flag
    tc +1649
  • flag
    tv +688
  • flag
    ug +256
  • flag
    ua +380
  • flag
    ae +971
  • flag
    gb +44
  • flag
    us +1
  • flag
    uy +598
  • flag
    uz +998
  • flag
    vu +678
  • flag
    va +379
  • flag
    ve +58
  • flag
    vn +84
  • flag
    vg +1284
  • flag
    vi +1340
  • flag
    eh +212
  • flag
    ye +967
  • flag
    zm +260
  • flag
    zw +263
Email
Напишіть Ваше запитання

Учительство, об’єднуймося!

Долучайтеся до спільноти EdCamp Ukraine та зростайте разом із нами.

Кожен лист — це:

  • можливості для професійного та особистісного зростання;
  • нові ініціативи і програми підвищення кваліфікації;
  • статті й інтерв’ю ПРО і ДЛЯ українського вчительства.