Як навчати протимінній безпеці?
Хлопчик Сашко і його друг, кіт Шкода йдуть до лісу. Коту кортить бігти в пригоду й шукати скарб, але Сашко помічає небезпеку — це міна, яка вигулькує з кущів із хижою усмішкою.
Так показує небезпеку від мін мультфільм «Лісовий скарб» для дітей 5–9 років. Схематично намальований вибухонебезпечний предмет — це один із важливих принципів, що допоможуть Вам зробити навчання мінній небезпеці дієвим та результативним.
🔗 Покликання на мультфільм.
Далі ми розповімо про педагогічні принципи, що допомагають зробити навчання ефективним, а у випадку вибухонебезпечних предметів — може врятувати життя дітей та дорослих.
Принцип 1. Не нашкодьте
Головний принцип навчання — дати розуміння небезпеки, але не нашкодити дітям. Не показуйте на уроках фотографії мін та наслідків їхньої дії, і навіть не дозволяйте торкатися до малюнків, щоб у дітей не сформувалася звичка підходити та розглядати ці небезпечні предмети. Також не розповідайте детально про типи, моделі та характеристики боєприпасів, адже ця інформація може викликати в дітей зацікавлення і бажання розібратися з ними, а цього вкрай важливо уникати.
Принцип 2. Враховуйте потреби різних вікових авдиторій
Вчительство, як ніхто, добре розуміє вікові особливості розвитку дітей. Їх необхідно враховувати на уроках із ризиків, пов’язаних із вибухонебезпечними предметами. До прикладу, з меншими дітьми використовувати такі мультфільми, як «Лісовий скарб», а з підлітками — інтерактивні види взаємодії.
Принцип 3. Донесіть повідомлення вашій авдиторії
Повідомлення про небезпеку від боєприпасів має бути зрозумілим, соціально прийнятним, актуальним, реалістичним та переконливим. Якщо, наприклад, на вашому уроці є діти ВПО, то зробіть акцент на актуальні для них теми — безпечне повернення додому, взаємодію з рятувальниками.
Принцип 4. Заохочуйте безпечну поведінку
Метою навчання ризикам від вибухонебезпечних предметів є не просто обізнаність, а зміна поведінки дітей та дорослих — з ризикованої на безпечну. Тому насамперед надавайте вашим учням та ученицям алгоритми безпечної поведінки й показуйте її власним прикладом.
Чи задумувались ви про те, чому люди ризикують? Наприклад, хтось хоче скоротити шлях, щоб швидше потрапити на роботу, або ж комусь дуже хочеться фотографуватися поруч із залишеним танком чи нерозірваною ракетою і вмить запостити фото в соцмережах, чи піти в ліс, бо дуже хочеться смажених грибів.
Ці побутові та звичні дії нині можуть наражати на небезпеку саму людину і її оточення, бо в багатьох регіонах України люди у всіх цих випадках можуть натрапити на міну чи інший нерозірваний боєприпас. Проте все одно не змінюють поведінку — бо безпосередня вигода зараз переважає над уявленням людини про ризики та наслідки.
Існують різні стратегії управління ризиками:
Уникання — зниження вірогідності ризику. До прикладу, людина покидає небезпечне місце й переїжджає на мешкання за кордон чи в інший регіон країни.
Зниження ризику — пом’якшення негативних наслідків. Якщо людина і йде в потенційно небезпечне місце, то бере із собою аптечку, щоб дати раду з пораненням.
Передача ризику — зниження нараження на ризик за допомогою передачі третій стороні. Той випадок, коли людина викликає фахівців та фахівчинь ДСНС, щоб знешкодити вибухонебезпечний предмет.
Прийняття ризику — ставлення до ризику, як до звичної частини життя. Тому, до прикладу, сирійські діти граються мінами-метеликами, а дорослі самостійно їх переносять.
Нашій спільноті відповідального вчительства важливо бути прикладом для дітей — зокрема, безпечної поведінки й усвідомлення ризиків, пов’язаних із вибухонебезпечними предметами.
Сьогодні до дітей і дорослих потрапляє лавина інформації — як обʼєктивної, так і спотвореної, із сумнівними рекомендаціями з неперевірених джерел. Тож ваше завдання як вчительства — надати інформацію про ризики від вибухонебезпечних предметів настільки переконливо, щоб вона привернула увагу, стала такою важливою, щоб слухачі і слухачки самі вирішили дотримуватися простих правил безпеки.
У навчанні це працює як перехід від цікавості дитини до мотиву безпечної поведінки:
зацікавленість (інтерес до теми);
бажання рухатися далі, дізнатися нове;
для цього важливо побудувати атмосферу довіри та взаємоповаги в класі, яка сприяє перетворенню знань у практичні вміння;
практичне використання отриманих знань забезпечує формування вмінь і навичок;
при систематичному свідомому дотриманні вони перетворюються у звичку;
це стає сталим і усвідомленних мотивом, моделлю поведінки, запорукою безпеки людини в різних складних та ризикованих життєвих обставинах.
Тому використовуйте в навчанні всі ці сходинки й навчайте дітей безпечної поведінки!
Основа безпечної поведінки — уникати будь-якої, навіть ймовірної, небезпеки. А що ви подумаєте, якщо побачите в лісі дерева з перев’язаними білими стрічками стовбурами? Весілля? Якесь свято? Чийсь жарт? Ні. Це одна з неофіційних позначок того, що територія замінована й небезпечна.
Усі ви напевне знаєте й бачили офіційне маркування від ДСНС — червоні таблички із черепом та написом «Обережно, міни!». Є упередження, що лише такі знаки позначають небезпеку, а всі інші встановлені з якоюсь іншою метою. Проте таке неофіційне маркування, як білі стрічки на деревах, також розповсюджене, і його треба сприймати серйозно.
Неофіційні позначки можуть бути різноманітними — це і вручну написані таблички, і хрести та інші написи на деревах, і будь-які речі, одяг, пов’язані на стовбурах. Їх зробили місцеві мешканці, які у такий спосіб попереджають усіх про небезпеку і водночас залишають рятувальним службам знак, яку територію необхідно перевірити. Також такими неофіційними позначками можуть бути перегороджені дороги, повалені дерева — загалом будь-що, що викликає у вас сумнів у безпечності території, є знаком того, що її треба залишити.
Нагадуємо головні правила поведінки з вибухонебезпечними предметами:
НЕ наближайтеся
НЕ торкайтеся
ТЕЛЕФОНУЙТЕ 101
Проєкт реалізується за підтримки Save the Children in Ukraine, Education Cannot Wait #ECW та The HALO Trust.
